я не згодна. на моє переконання, бажання - це взагалі прагенення щось мати. а намір - бажання щось робити. себто намір - один із видів бажання. і він визначає мету. бо бажання визначає лише нестачу чогось, потребу в чомусь. але бажання далеко не завжди визначає кінцеву мету. бо, певно, всім знайомий стан "чогось хочу, сам не знаю чого". а от намір - це вже конкретне прагнення. я вирішив - я робитиму. але намір не може бути цінністю. і тому ми її не можемо задовольняти. намір - це внутрішнє почуття дії. це основа діяльності. це ланка у ланцюгу "бажання-намір-дія-задоволення бажання". ми задовольняємо бажання, а не намір.
Кастанеда писал что намерение бывает: простое и с большой буквы "н". Так вот простое внутри нас, второй вариант - это какаето сила во вселеной, которая помогает нам в достижении нашей цели. В. Синельников хорошо описал что такое "намерение"
Мое личное мнение что намерение это своеобразная переформулировка желания, что то наподобии "хотеть - невзначай" а не тупо быть ослепленным своей целью. Тогда слаживаеться впечетление что тебе что то помогает и ты не прилаживаеш к етому усилий