Друг
(тобі, мій найкращий друже... дякую за натхнення та ідею)

хочу тебе міцно-міцно обійняти... і довго-довго не відпускати.... я буду тоді гарно спати... поки не відпускатимеш.... спатиму на колінах в ілюзії і дивитимусь сни про життя... ти граєшся зі мною, й мені не сумно жити... я буду твоїм веселим клоуном, бо люблю, коли ти смієшся... буду твоєю іграшкою... хоч іграшки часто ламають... але хоч так я буду твоєю... мені здається, що я наче живу... що я живу, лише коли говорю з тобою... а в інші моменти мені здається, що я живу тим часом, коли говорю з тобою... ти солодкий, як мій сон... може це все справді сон... і ти мій сон... хочу, аби ти мене обійняв... і взяв за руку... хочу знову зазирнути у твої неземні очі... хочу тримати твої долоні у своїх у метро і відчувати, як все вібрує при наближенні потягу... хочу знову йти, сміючись і кружляючи, по набережній Дніпра... хоч раз на півроку знову відчувати те спокійне і тихе щастя – бути поряд... тонути у твоїй безмежній душі, наповнюватися миром і теплом, ніжністю і ласкою до тебе, мій друже... так дивно... доля дає мені шанс... спільний шлях, спільна справа... я і мріяти не могла! а ти ще й боявся моєї незгоди... півроку приготувань, і потім довгі і довгі місяці пліч-о-пліч... разом... ми двоє... я буду спостерігати за твоїм тілом дикої кішки, за бронзовою шкірою, за рельєфними м”язами... буду зазирати у напівзаплющені очі, торкатися щетини на щоках, гладити твоє м”яке густе волосся... буду ловити кожен найменший рух гнучких пальців, кожне слово з твоїх губ, кожен полиск спини... ти проводитимеш заняття з йоги, робитимеш масаж, а я тихенько запалюватиму аромалампи, розставлятиму свічки, нечутно дихатиму і уявлятиму, що ти теж думаєш про мене... а ввечері я сідатиму біля твоїх ніг і писатиму звіт, а ти гладитимеш мене по голові і розповідатимеш про старих мудреців, про Тибет, білий одяг і співатимеш мантри... і називатимеш мене своєю дівчинкою, своїм милим друзякою... а я знову сваритимусь на тебе, буду стервом, бо люблю... і буду ніжно притискати до грудей, сміятися, морщачи носик, читатиму свої кумедні віршики, бо люблю... друже, так хочу, аби ти мене обійняв... хочу огорнутися твоєю ласкою і ніжністю і забути про все на світі... милий мій, найближчий друже... як зробити так, аби наші душі стали однією? притисни мене міцніше! обійми мене з усією довготривалою любов”ю і не відпускай... дай мені спати на колінах у своєї ілюзії... і бачити сон про вічність, у якій ми вдвох разом... дозволь мені бути твоїм другом назавжди... аби навіть коли когось із нас не стане, я завжди пам”ятала твій дотик на своєму волоссі, і щоб навіть на тім світі серце калатало від ніжності до мого доброго друга... і хочу завжди зі стражданням та болем, з насолодою і п”янким щастям відчувати свою владу над тобою, бо ти миттєво перетворюєшся на домашнього вірного пса, коли тебе торкається моє серце... і хочу бути навіки підвладною твоїм рукам, розквітаючи весною у твоїй посмішці... хочу підкорятися твоїм забаганкам, дарувати милі дрібнички і супроводжувати у всьому... хочу допомогти всім твоїм задумам стати реальністю... хочу, аби цей сон тривав завжди... обійми мене, друже, і не відпускай... дай мені ще насолодитися цим спокоєм і миром... цей сон - чудесний, не дай мені прокинутися... гладь моє волосся і цілуй долоні, ти ж знаєш, що моє щастя у цьому... дай мені побути іграшкою у твоєму житті, я хочу бачити твою посмішку... обійми мене... друже...